Тепло її ліктів
у вагоні метро
затамували навіки
у моїм нутро
дві зрослі родимки
золоте руно
двадцять вісім перлин
і як все пливло.
Я найщасливіший в світі
хоч і знаю - жахливий
та я плачу від радості
і кричу щосили
і не хочеться грошей
ні слави, ні світу.
Це любов мене пестить,
це я нею зігрітий.
УП