Дівка співала в сільскому клубі
Про всих закоханих в рідний край,
Про слово "воля", що є в тризубі,
Про полонини і водограй.
Так линув голос її чудовий,
З самого серця до всіх персон,
Присутніх в залі, в тім клубі новім,
Серця співали їх в унісон.
І всім здавалось, що щастя поруч,
Що знову волю здобув народ,
Що від Дніпра зліва і праворуч
Не буде більше тяжких скорбот.
І голос був щирий , і дівка гарна,
І тільки сховавшись в телеекран,
Розказував, щось про безвіз примарний,
Злегка кучерявий, мордатий пан.