Небо то веселіє, то знову плаче…
Думка про божевілля холодить кров…
Скільки таких світанків, що ти не бачив,
Як дикий відчай душить мою любов…
На підвіконні холодна вчорашня кава…
Схиблений ранок човгає за вікном…
Хто ж розрізнить наосліп «було» і «стало»
Якщо реальність переплелась зі сном?..
Миті, секунди, хвилини, години, тижні…
Час зупинився… у неба забракло слів…
Скільки разів ти просто міг бути ніжним...
Просто міг бути… і просто не захотів…
Фото из интернета