http://www.stihi.ru/2016/12/20/1306
Оригинал:
Незгаслий біль ятрить поволі душу.
Безсоння, місяць, я і самота.
Собі самій зізнатись чесно мушу,
що все зробила у житті не так.
Де сила слів? Усі пустопорожні...
Вже пізно долю й щастя обіцять.
Зів'ялі мрії у сумі дорожній
нести мені до самого кінця.
Я в почуттях не тямлю зовсім міри -
окрилена злітаю до небес.
Біда у тім, що ти мені... повірив.
Я налякала пристрастю тебе.
Скарав мене байдужості напалмом.
Безкрилій птасі політати - зась.
Пробач мені, що я тебе кохала,
й забути за роки не спромоглась...
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Любовь терзает душу, как известно.
Бессонниц плен, луна – моя стезя.
Самой себе должна признаться честно:
Я в жизни делала, чего нельзя.
Где сила слов, коль все – пустопорожни?
Судьбы и счастья нет у мудреца.
Увядшие мечты в суме дорожной
Нести теперь до самого конца.
Что ж, в чувствах я не ощущаю меры
И обретаю крылья, возлюбя.
Беда, что ты мне, миленький, поверил.
Я испугала страстностью тебя.
И сжёг ты равнодушия напалмом.
Бескрылой птице в небо не взлететь.
Всё, что пила я медленно, не залпом,
Не загасить, не вытравить…не спеть.