Замітає п'яний травень білим цвітом
Всі подвір'я, і дороги, і шляхи.
Цілі хмари пелюстків летять за вітром,
Наче з вирію далекого - птахИ.
Нам додому, нам до ДОМУ кілометри,
І вкриває серце холодом зима.
Всім по світі, кому більше, кому менше,
І - назавжди тим, кого... уже нема...
Відцвітають по садах холодні мяти,
Заростають по подвір'ях спориші.
Сиротинами скучають білі хАти,
Для яких – мої закохані віршІ.
Нам додому, нам до ДОМУ кілометри,
Де дитинство, наче мальва край вікна,
Гомонить піснями матінки – Деметри
Про Вітчизну, що в житті навік одна.