Жінка, з довгим по пояс волоссям,
Мою душу в полон захопила,
З першим поглядом ій це вдалося,
Може й зовсім того не хотіла?..
Лиш хотіла побавити тіло,
Ні про що не хотіла знати,
Ій до болю щастя хотілось,
Та на жаль, не могла його мати...
Мала все,що тільки бажає-
Гарний дім, вірних друзів, справу,
Що й навіщо вона шукає?
Хто втамує в ній тую спрагу?
Щастя, тільки його хотіла,
Все могла б за цю мить віддати,
Вітерець заставляв не сміло
Те волосся на сонці грати...
Щось шептав ій,вона посміхалась,
Розуміючи, яка гарна...
Я кохав іі,вона знала...
Та було те кохання марним.
Жінка, з довгим, по пояс волоссям,
Віддавала мені своє тіло
Так. що раптом мені здалося,
Ніби душу віддати хотіла...