Сержук Сыс
http://www.stihi.ru/2009/10/07/2743
Не одна тільки ти маєш гриф
“незворотна утрата ”,-
Загубилось вже безліч людей
у життя болотах,
Але першою ти серед тих,
перед ким винуватий,
Що згубив і не зміг,
і знайти не здолаю, о жах!
Можна зразу урізатись в стіну
й вікна не впізнати,
Можна битись в вікно
і вважать його муром товстим,
Можна просто не жити
чи втрати всі опанувати,
Тільки хто в цім князівстві
постане княжною над ним?
Більше смерті ненавиджу
виключну логіку смерті,
Втрата – ніби маленька, як смерть,
і таки ж абсолют,
Пляма ця, що з душі ні не змити,
ні стерти,
І даремно здирати,
бо сутністю робиться бруд.
Існування твоє,
як сукупність відомих молекул,
Слово - магія
тільки за межами нинішніх днів,
Але я відшукаю тебе,
десь на зламі віків, десь далеко,
В унісон щоб з тобою
подихати навіть без слів.
Я знайду тебе там,
де до болю стерильно і біло,
Де потреби брехати нема, не на часі хитрить,
І назвуть цю хмаринку
князівством нас двох ошалілих,
Де крім нас із тобою
лиш боги та буйні вітри.