Душа моя мила, чому ти сумуеш,
Чого ж не літаєш у небі, як птах?
Кожнісіньку ніч блукаєш в степах.
Похмура так часто, чому не жартуєш?
Задав знов питання – мовчиш, мов не чуєш,
І біль за майбутнє читаю в очах.
Душа моя мила, чому ти сумуеш,
Чого ж не літаєш у небі, як птах?
В примарному світі, а тут лиш існуєш,
Шукаєш нам долю, бо край наш в сльозах,
Бо котрий вже рік чужинці в містах,
Як їх проженем, лиш тоді запануєм.
Душа моя мила, чому ти сумуеш,
Чого ж не літаєш у небі, як птах?
Кожнісіньку ніч блукаєш в степах.
Похмура так часто, чому не жартуєш?
Владимир Ольховой.16 Января 2017.