Раніше я дощу не полюбляла
І пересиджувала зливу вдалині
То я іще тоді не знала
Як серце може плакати в мені
Раніше я дощу не розуміла
Ховаючись від нього в ковдрах сна
То я іще ніколи не кохала
То необізнана була, була дурна
Бо дощ – це ти, це благодать із неба
І капель дотик по плечах...
В нім ніби збудлива потреба
В тобі, в долонях і в очах
Бо тільки так до мене завітаєш
Ми ще удвох лиш в спогадах дощу
Я знаю, ти про мене забуваєш
Та в зливу я тобі усе прощу
Раніше я дощу не полюбляла
І пересиджувала зливу вдалині
То я іще тоді не знала
Як можна сумувати по тобі
2012