Понад рідною землею чорна хмара встала,
Захилила світло сонця, горем обійняла.
Покотилися ланами злії буйні вітри,
Виривають із корінням і дерева й квіти.
По козацьких по могилах лютий кат гуляє,
Людські долі-українські губить, та ламає!
В стольнім граді на престолі царює кнуряка,
Того ката-супостата, брат і посіпака.
Нищить рідну Україну, продає за срібло,
А ту чорну злую хмару видає за світло!
Тішиться він, бенкетує на козацькій крові,
От лиш люди під тим троном
корчаться в неволі...
Стара мати посивіла все чекає сина,
Він єдиний був у неї, встав за Україну,
За степи, та за могили, за козацьку славу.
Проти ката й супостата став за добру справу!
Коли ж знищить рать ворожу у рідному полі,
Зкине кнура-супостата в княжому престолі,
То й повернеться до нені, поле засівати,
Рідну землю українську плекати, кохати!
16.01.17 Іван Молодий