редакція
З чогось зліплена ти
чи стихія – твоя породілля?..
слобожаночко, подруго!..
мабуть, і жар ти, і жах,
поряд – польська шляхетність
з крижинками в світлих очах,
і приязність, і творче натхнення –
і Пісня, і Птах...
сплав безмежної ніжності
і запального свавілля…
І таке ж піклування
про корені, мову і друзів,
про садок під віконцем
і недобудований дім,
і про спогади давні,
ніколи не схожі на дим,
чистоту й незабутність,
і щем... та у серці своїм
неможливість відмовитись
перебувати в напрузі…
І, звичайно, робота,
з наснагою, з офіруванням,
знову ж – друзів втручанням
у вільну й напружену мить.
(а куди ж ми без тебе? –
то наче були б і не ми!)..
твій і захват і запал -
збагнути би їх, зрозуміть!..
нас бентежать ці риси твої -
в них твоє чарування…
---------------------------
Десять років пройшло...
мабуть, так... українські пенати
довелося покинути...
тільки мені це кортить!..
не війна та не інше б...
я птахом злетіла б в палати
з пишних трав та із квітів...
мене зустрічала би ти,
незабутня моя... дивно подруго...
з гордою статтю,
з відчуттям вірним слова,
якою пишалась завжди...
будь щасливою, люба!..
хай небо лазоревим платтям
огортає тебе, і снаги надає, і води!
2007 -- 19 січня 2017
/повторюю через 10 років.../
На фото - у колі друзів,
у лазоревім...