Багато хочеться чого сказати,
Та де мені слова ті гарні взяти.
Та у сестрички сьогодні ювілей,
То ж я за ямб беруся, за хорей.
Мене ти змалку доглядала,
У мисці все мене купала.
І виріс я,- давно уже дорослий,
Й приїхав я до тебе нині в гості.
Батьків і мужа завжди шанувала,
Дітей у школу зранку споряджала.
А в вісім вже стояла у верстата,
Достаток-то потрібен всім у хаті.
Трудом в житті ти торила дорогу,
Завжди спішила всім нам на підмогу.
В турботах ти була, завжди при ділі.
Даремно вдома й миті не сиділа.
В житті пізнала ти усього,-
І німця бачила живого.
А поміж ділом, по привичкі,
Скоряла славні п’ятирічки.
До всіх завжди була ти щира, мила.
Та от з роками трішечки змарніла.
Нехай ж в твоїх руках ще буде сила,
Бо скільки ж ще он на городі діла.
Бажаємо тобі ми довго жити,
Бо треба ж ще і правнуків женити.
А там вже підуть нові покоління,
І знов не буде часу на сидіння.
Порядок у житті щоб був, «о-кей!»
В душі твоїй співав щоб соловей!
А на Ростовській двадцять сім
Завжди лунав бадьорий сміх!
Добробут в дім ваш, благодать.
І щоби дуже не хворать.
Щоб ранком сонечко стрічать.
Хоч десь й болить, та все ж вставать.
І щоби з мамочкой Катюшой
Стояла донечка Танюша.
Танюші внуки щоб стрибали,
Та прабабусю привічали.
І щоб Таганний руський Ріг
Нам тільки мирний слав привіт.
Бажаєм мира й неба голубого,
Щоб не було твоє чоло в тривогі.
Хай кляті ціни ті у рості,
Та ми спішим до тебе в гості.
І доки сонце нам сіяє,
Ніхто тебе не забуває.
Ми дуже раді бачити тебе,
Твоє завжди усміхнене обличчя.
Нехай тебе негода обмине,
Облиш свої знегоди на узбіччі.
За щире серце тобі глибока наша вдячність,
За всю твою в житті людську порядність.
Прийшли у гості ми, бо дуже любимо тебе.
Із днем народження! Ми всі вітаємо тебе!