ЛІНА КОСТЕНКО
СОСНОВИЙ ЛІС…
***
Сосновий ліс перебирає струни.
Рокоче тиша на глухих басах.
Бринять берези. І блукають луни,
людьми забуті звечора в лісах.
Це – сивий лірник. Він багато знає.
Його послухать сходяться віки.
Усе іде, але не все минає
над берегами вічної ріки.
Світає світ в терновому галуззі.
Кладуть вітри смичок на тетиву.
Десь голос мій шукає моїх друзів,
І хтось чужий кричить мені: ау!
І знову тиша. Лиш блукають луни.
Крізь день, крізь мить, крізь душу, крізь віки.
Сосновий ліс перебирає струни
над берегами вічної ріки…
Перевод с украинского языка
НИЛА ВОЛКОВА
СОСНОВЫЙ ЛЕС…
***
Сосновый лес играет на потеху.
И тишина рокочет на басах.
Звенят березы. И блуждает эхо,
людьми вчера забытое в лесах.
Седой мой лирник. Знает он немало.
Его послушать сходятся века.
Да, всё идёт. Но всё ли миновало
у берегов, где вечная река?
Встаёт рассвет среди терновых веток.
И ветры гнут смычок на тетиву.
А голос мой друзей всё ищет где-то.
Чужой мне крикнет звонкое: ау!
Вновь тишина. Опять блуждает эхо.
Сквозь день, сквозь миг,
сквозь душу, сквозь века.
Сосновый лес играет на потеху
у берегов, где вечная река.