питаєш, за чим сумують найбільше?
до чого так серце кипить?
та мабуть, за тим що раніше
було дуже близько щомить.
за тим, що було повсякденно,
і кожного дня жодних змін.
що ніби здавалось буденним
сидіти в оточенні стін.
і стіни ті давлять і душать,
мурують тебе навіки,
здається, що їх і не зрушить –
прикутий до них назавжди.
здавалось – немає свободи.
та ж дайте її мені!
а тепер коли ти безтурботний
благаєш: назад забери!
верни мені мої стіни,
що гріли мене завжди,
і всі ті мої днини,
верни ж бо мне туди!
питаєш, за чим сумують найбільше?
(і хай тебе візьме сором,
за те, що ти думав раніше).
найбільше сумують за домом.