НЕ ХВИЛЮЙСЯ
Ти так бо'язко дивишся в небо і сумно зітхаєш,
Наче в наше життя здатна осінь внести' корективи.
Та навіщо усе? Бо чудово ти, дівчинко, знаєш,
Що я - поруч з тобою, закохан безтями й щасливий...
Наші долі зіткнули на повнім ходу, як машини,
Почуття від удару раптового спле'лись у ці'ле...
Проливними дощами хай жовтень малює картини...
Я назву' тебе лагідно всоте к о х а н о ю, мила...
Поцілунками, всі до останньої, зсу'шу сльозинки,
У обіймах палки'х відігрію, укривши від смутку.
Що погода? Якщо ра'зом скла'дені дві половинки!
Заспокоєшся ти...і тривога серде'нько відпу'стить.
Не біда, що під ноги одежу роняють дере'ва,
І нещадно тере'блять вітри' нам самітнії ду'ші...
Ми і ніжність весня'ну й тепло узимі' збереже'мо...
І ніко'ли ніхто почуття вже не зможе розрушить!
23/01/17/