Ридає Душа, ридає.
Та, заспокойся нарешті!
У Світі не одна ти
на межі обірваних сердець.
Чому, чим доросліше,
тим важче жити,
та має ж бути інакше,
в міру витрачених сил.
Де узяти оптимізму
на довгі роки,
Всесвіту вклонюся низько,
без нього нікуди.