Так серце болить, коли бачу сиріт
Та їхні засмучені очі...
В лахмітті якомусь вони без чобіт,
А ручки малі та робочі...
Голодні, холодні і так під хати,
Самі собі батько і мати...
Ідуть до людей ці малі наймити,
За хліба кусок працювати...
У наймах ці діти усі неспроста,
Немає у них дня і ночі...
Від вітру й морозу криваві вуста,
Родини свої вони хочуть...
Бо доленька їхня украй непроста
І важко на них так дивитись...
Благаю рятунку, в Ісуса Христа,
І буду за всіх них молитись...
24 01 2017 р
Вікторія Р