У небі хмари ніби з порцеляну.
Серед зірок розлита ніч гірка.
Наллєш у філіжанку чорну каву,
Під полунично-джемові вуста.
Додаш до кави крекери та смуток.
Бо це лишень твоя чарівна ніч.
Мов вільна птаха, маєш се відчути,
Коли сама з собою. Віч на віч.
Розкинеш крила і впадеш у небо,
В палкі обійми сяючих зірок.
Згори побачиш - хтось іде до тебе.
І ти помимоволі зробиш крок.
Ще знайдеш те кохання, що шукала,
Палке безсоння жадібний ночей.
Мені ж, цю ніч, смакує чорна кава,
До кольору твоїх сумних очей.
25.01.2017