Мне не жалко себя нисколько…
Глупо ныть, уповать на судьбу.
Не хожу по дороге я скользкой
И давно новых чувств не ищу.
Отлюбила , я , отмечтала!
Засосала рутина напрочь.
Хоть обыденность и "достала",
Но спокойнее в лунную ночь...
И не ноет больной мозолью
Отболевшее в прошлом. Ушло...
Не в испарине алкогольной
Нахожу я покой и тепло…
Первым снегом творожно-белым
Мне б растаять стихом в феврале…
Всё, что думала, что успела
Без подсчета и ритма недель…
Не жалею нисколько, ни капли.
Мне прошедшего в жизни не жаль.
Я под сенью розовых яблонь
Заплету свои мысли в печаль…
Н.Л.©
МНЕ НЕ ЖАЛКО СЕБЯ НИСКОЛЬКО
(Перевод Мирослава Стулькiвська)
Анітрохи себе не шкодую...
Не чекаю на долю в житті.
По дорозі слизькій не іду я,
Не шукаю нових почуттів.
Відлюбила, відмріяла - досить!
Заземлила навколишня річ.
Хоч буденність "дістала" вже трохи -
Спокійніше у місячну ніч...
Хворим нині не ниє мозолем -
Відболіле в минуле пішло...
Не у присмаку із алкоголем
Я знаходжу розраду й тепло...
Першим снігом - молочним та білим
Мені б віршем розтанути в снах...
Все, що встигла, усе, що зуміла,-
Так приходить щороку весна...
Анітрохи не шкода, ні краплі.
Відпускаю усе без жалю.
Під покровом заквітчаних яблунь
Думи всі у печалі втоплю...
Н.Л.©