І знову липа зацвіла...
Чар-зілля літнього кохання.,
До річки,-в літку ,-я прийшла,
Щоб душу,-вилити,-дорання!
Липа буяла і цвіла,
П'янкими подихами літа,
Тебе зустріла,і пройшла,
І серцю більше,-не радіти...
А попереду,-йшла вона,
Моя розлучниця,йшла сита,
І збоку,-бігало хлоп'я,
Біляве,грязнеє,не вмите...
То біль твоя,і біль моя,
То твоя радість,твоя туга,
Оте ,-писклявеє ,-хлопья,
То сум мій, то твоя вина,
То гріх твій,і то наша мука.
Вона,- ізкоса,- погляда,
І хоче поглядом спалити,
Вона ж то винная сама,
ЇЇ ще можно полюбити!
Взявши на руки сина ти,
Йшов попереду,-оглянувся,
Я знаю,-лиш тебе поклич,
Ти б білим лебедем ,-вернувся.
Тебе лиш вчора,-прогнала,
А ти благав,-благав,-не гнати,
Та синьооке хлопченя,
Між нами,-вік буде,-стояти!!!