Людина народилась у коханні
Та чистою з’явилася у світ.
Від Бога принесла послання,
Щоб кожен на землі залишив слід.
Закладені у кожного у серці
Прощення ,милосерддя і любов
І кожен має ключ ,замок і дверці,
Щоб душу відчиняти знов і знов.
Шкода ,але псується гідність
І камінь замість серця у грудях.
Панує до насильнецьтва нестримність,
А замість милосерддя тільки жах.
Лише у голові одні банкноти,
Жага опанувати цілий світ.
Зима в душі ,байдужість до спільноти
Та від гріхів тяжкий на серці гніт.
І часом всі ми забуваємо
Навіщо нас послали небеса
А коли тяжко із жалісттю зітхаємо:
«Чому з очей тіче гірка сльоза?»
Сосєдка О.Д. 29.01.2017 р.