Не повертайся, зникай, не тримай у полоні роздумів,
Звичайності зустрічей відміряє лиш кількість думок.
Рветься розум між призмами розпачу,
Поки мрії пронзають до власних кісток.
Засинаєш під приспіви в музиці,
В надії зостатись без пам'яті.
З будь-ким ходити по вулицях,
Цураючись власних реалій.
Миті щастя коштують з вічність
Та зникають зі слів випадковості,
Несподівано-прориваюча тлінність,
Сподіваюсь, не містить спадковості.
Закоханність - день і ніч.
Світло-темряво, потім попіл,
Як ніяка на світі річ
Не витримує жодного поділу.
Інтуїція з віком міцніша,
Ти як зірвана квітка гинеш,
Тільки "постріли" значно сильніші
Та й ранять у саму спину.