я не знаю тепла твоих рук
не меня обнимал ты за плечи
данью вечной печали разлук -
гнезда аистов опустели...
не узнать мне вкус твоих уст -
не меня ты целуешь нежно...
и на склоне лет, непознавши чувств -
повернула я в зиму снежную.
и любовь и чувства твои -
мне самою судьбой - не судились...
а мои невеселые дни -
смехом мимо тебя прокатились...
оригинал:
Я не знаю тепла твоїх рук –
Не мене обіймав ти за плечі.
Даниною журбі розлук –
Опустілі гнізда лелечі.
Не пізнать твоїх уст смаку –
Не мене ти цілуєш ніжно,
Бо прийшлося мені на віку
Повернути у зиму сніжну.
І кохання твоє мені
Не судилося, не судилось…
А мої невеселі дні
Повз тебе, мов сміх, прокотились.