Борис Пастернак Август укр. пер

   
          СЕРПЕНЬ

    Як обіцяло, не лукавило,
    Проникло сонце вранці рано
    Косою, смугою шафрановою
    Від фіранки та до дивану.

    Покрито спекотною охрою
    Сусідній ліс, будинки селища,
    Ліжко моє, подушку мокру
    І край стін та книжкову полицю.

    Я згадав, з якого приводу
    Злегка зволожена подушка.
    Мені наснилося, до мене на проводи
    Йшли по лісі  чергою дружною.

    Ви йшли натовпом, окремо, парами,
    Раптом хтось згадав, що сьогодні
    Шосте серпня за старим,
    Є Преображення Господнє.

    Звичайно світло та без полум'я
    Походить в цей день з Фавору,
    І осінь,яка ясна майже як знамення,
    Привертає до себе увагу.

    І ви пройшли крізь дрібний, злиденний,
    Голий, той шо тремтів вільшняк
    У імбмрно-червоний ліс цвинтарний,
    Що горів, як друкований пряник.

    З притихлими його вершинами
    Сусідувало небо важливо,
    І голосами когутячими
    Далеч співала десь протягло.

    У лісі казенним землеміром
    Стояла загибель перед погicтом*,
    Дивлячись в очі мої мертві,
    Щоб яму вирити мені за зростом.

    Був усіма фізично вiдчутний
    Спокійний голос чийсь поблизу.
    Той колишній голос мій провидницький
    Звучав, незайманий розпаду:

    «Бувай, блакить Преображенська
    І золото другого Спаса
    Зм'якши останньої ласкою жіночою
    Гіркоту останнього часу.

    Бувайте, роки втрати часом,
    Бувай, прірві з приниженням,
    Що виклик кидає жіночка!
    Я - поле твого боріння.

    Бувай, розмах крила розправлений,
    Польоту вільна якась впертість,
    І образ світу, у слові явлений,
    I творчість, і чудотворність».

*погіст тобто "погост" російський сільський цвинтар (перекладається)