очі ловлять сигнали неіснуючих маяків,
тіло віддається кожному кроку серця.
місто ридає від запаху моряків,
сльози-повії збираються в дивні відерця.
ніч оповила мене темношкірим видінням,
дозволивши джазу проникнути в кожну клітину.
дайте хоч раз постраждати цим дивним прозрінням,
що затискає в мені ту наївну дитину!
ніч заховалась в під*їздах і дротиках ліфту,
тиша пішла на сніданок в дитячий садок,
звичка на іншому боці триклятого шрифту,
але нікому на думку не прийде горнути листок.
площа хилила до масових страт під диктовку,
ритм вітрів передав через відстані сміх.
жодна душа не пройшла ще свою підготовку,
жодна душа не знайшла свій руйнуючий гріх.