Я домагаюся в Житті
Любові і Істини,
ціною не мислимою.
Чому усе це мені
так важко дається?
Що іншим легко
пливе в руки,
у мене через потуги.
Чому мене Життя
постійно випробовує
у часі,
це його любов до мене,
чи виховання тягарем.
Живуть же люди багато,
у кругообігу буденних днів,
їдять та сплять, не думають про нього.
Такого Життя собі я не бажаю,
не хочу такого "раю".
Інакше, немає сенсу
у життєвості краю.