дешеві білети рятують від спраги,
стискають повітря ті кляті вагони,
мені же як завжди бракує відваги
завершити йобані перегони.
чужі піднебіння деруть твої жарти,
від сміху аж сльози повіки псують.
і те, що насправді нічого не варте,
мене спонукає рушати у путь.
на стінах рухливі страшні візерунки
сміються з моєї палкої наївності,
а очі все інші вбачають малюнки,
звинувативши мозок в пасивності.