В моїй кімнаті на стіні
Полум'яніють маки -
Картину з маками мені
Подарувала мати.
Під час війни, під час скорбот
Вона їх вишивала,
Коли коханого на фронт
Сльозами проводжала.
Молилась, щоб вернувсь живим,
Щоб чула його кроки.
Та похоронка в рідний дім
Прийшла через півроку.
І голка випала з руки,
І не хотілось жити...
Здавались кров'ю пелюстки
В картині недошитій.
І сльози й стогін знов і знов:
- Ой, як же жити, люди?
Сховала в скриню полотно,
Щоб про ту біль забути.
Роки минали за вікном,
Біль та рубцем лишилась.
Дістала мати полотно
І маки все ж дошила.
І вже дорослому, мені
Дала їх та сказала:
- Щоб, синку, ти не знав війни,
Онуки щоб не знали...
В цей рік прийшла весни пора.
Я в поле глянув якось:
Немов вечірняя зоря,
Палали в полі маки.
У всього неба на виду
Вони весну вітали.
Я в маки маму відведу,
Щоб молодість згадала.
05.02.2017 р.