Тупнула ногою, як не слухняна дівчинка?
скільки ж буде серцю колко?
Набридли сльози, не удачі,
не хочу більше чути свого ж плачу.
Я - творіння Боже,
а не невідомого походження,
чому ж забуваю своє
істинне призначення?
Похмурих сама не люблю,
але де ж радощів стільки узяти,
щоб пройдений шлях,
з болем не згадувати?
Легко до життя так і не навчилася відноситися,
адже я, не перелітна птаха.