Пелена дощу,
закриває нас один від одного,
як снігова завірюха,
але я почекаю,
коли настане пора
тихої погоди,
уляжуться пристрасті
у ніжному переляку,
і в сонячному потоці променистому,
відіб'ється мрія
ясно і чисто.
Розтопить час
осад сніжин
на губах,
застиглих малин.
Виконаємо, честь по честі,
ліміт народження
наших Душ разом.