А в восени, ще ніби і тепло
І не покаже тої крижаної суті,
Лише так часом трішки засніжить -
Не викаже іще своєї люті.
І ось тоді, коли прийшла її пора,
Коли усе навколо стало білим.
Вона була, немов і не жива -
Холодним вітром огорнули її крила.
І в царстві льоду та снігів,
У тім яскраво-білому полоні
Холодними були її слова,
Холодними були її долоні…
І знов снігами вітер за вікном
Стежки навколо дому замітає.
Холодна та пронизлива зима -
На жаль і у серцях також вона буває.