Ну як тобі там під стріхою?
Малюєш мені сірі дощі?
Пам'ятаєш, я бути обіцяла тихою,
А зараз хоч кричи.
Ну як тобі там, не висоті
Польоту пилу та комах?
А я тут ніби на самоті
А можно до тебе? На дах?
А можна мені теж крила?
Можна я теж навчуся малювати?
А можно мені тієї самої сили
Щоб я могла мовчати?
Твої очі втопають у сірості,
Мої стають з морем схожі.
Довіряти тільки вірності.
Любити усіх перехожих.
Бігти вже давно треба,
А ти в'єш з гардин гніздо.
Вдивляюся – і бачу в тобі небо
Ну ти як там? Не високо?