Ох, вже ці калюжі чудові!
Відбивається в них небо
привабливо.
Так і хочеться, по-калюжі тупнути,
поки не встигла мама охнути,
а якщо, вже встигла сказати - не ходи,
то треба терміново виявитися,
у цих слів, попереду.
Та так тупнути,
щоб бризки розлетілися,
і від задоволення,
аж очі примружилися.