Вдвох ходили по лукам не скошеним,
Ще й попили водиць джерельну з криниць.
У світанок травневий зарошений,
Радо слухали пісню весняну синиць.
Ми брели по воді посміхалися,
Відчували довіру любов'ю сердець.
І взаємно на вік закохалися,
Була віра любові не прийде кінець.
Почуття нас ніколи не зрадили,
Вони спадщина є для онуків й дітей.
Їм сердечно любити порадили,
І добро дарувати в житті для людей.