Тікай, тікай з моєї ти душі,
Бо я не хочу вже тебе любити,
Нехай зникають із серця міражі,
Бо в цій пустелі я вже хочу пити.
Нехай ти - наче спраглому вода -
Мені ти не даєш напитись.
І хоч цей раз мені дуже шкода,
Та більше я не хочу помилитись.