Я бачу небо розiрване кулями,
Тiла пошматовані за секунду, як мить.
Я чую лайки, прокльони i стогони,
О боже!Страшно!Болить.
Я бачу море кровi розлитої
I океан невилитих слiз,
Я бачу дiтей навiки скалiчених,
Скажiть, за це все, хто вiдповiсть?
Я бачу мати сиву й засмучену
Від горя темну, неначе скала,
І душу її-навіки скалічену,
Що правди, так ніде й не знайшла.
Я бачу сонце хмарами вкрите,
Такими страшними, що німіє душа.
Я бачу людей в яких совість розмита
А може й зовсім там не була.
Я бачу країну руїнами вкриту
І присмак гіркої отрути -трави,
Я бачу кохання в обіймах обвисле,
Бо більше ніколи йому не прийти.
Я бачу мальви рожеві край хати,
Від смутку все вище до неба ростуть
Я бачу в очах у людей безпорадність,
Дику образу, відчай і лють.
Я бачу країну на розділену,
Пошматовану Землю поздовж і поперек
Я бачу людей,що зализують рани
І жалібний крик білокрилих лелек.