Немає крил, бо обірвала крила
Жорстоким нелюдом розв'язана війна.
Біля труни схилилася безсила...
Не вберегла коханого вона...
Заплакав листям тихий сад осінній,
Так, ніби й він оплакував буття.
А з неба дощ, мов мати по дитині...
Дощем свічки ридаючи горять...
Тут сльози, там — злий нелюд прагне крові...
Тож скільки вас іще залишиться без крил?
Чиї серця стоять напоготові,
Своє життя розсипати мов пил?..