Так сумно… До гарячої сльози,
Що світ пережувала м’ясорубка!
Кохання, ту сполохану голубку,
Волочать силоміць на терези!
Немов худобу, що взялись продать,
Нехай всесвітній сум ввібрали очі,
Кого хвилює, що вона там хоче!
Вперед! На сентименти всім начхать!
Чи відчай то, чи моді данина,
Чи просто досі я не доросла –
Не хочу долучитись до числа
Отих, у кого на любов ціна!
На ціннику дописують нулі,
Продешевити в кризу недоречно!
Ага, то я виходить безсердечна?
Нехай, зате триває мій політ
На крилах зачарованих любові,
І не купую, і не продаю,
Мабуть тому й щаслива, як в раю…
Даруйте вже мені на гострім слові!
У кожного є свій тернистий шлях,
Напише кожен сам про себе казку,
Та щиро я звертаюся: будь ласка,
Помітьте сльози в пташки на очах…