Життя знов набирає хід,
Зима зустрілася з весною,
Те на Вкраїні сповіщає все,
Сьогодні Стрітення,
Сьогодні все, все, все,
Немов у перше у житті,
Віщує про своє оновлення.
Того ще мало бачать очі,
Звикші до зими,
Того ще мало розуміє,
Зтомлений зимою розум,
Аж подивись лиш,
Як по дахам зникають бурульки,
Як топить змерзлу землю Сонце,
Скіль по шляхам з'явилося за мить,
З нікуди талої води,
Як ніби хто, за ради власної розваги,
Відкривши в хаті кран,
Задумав затопити двір,
Ти ба яке, безглузде його прагнення.
Змінив собі свій колір небокрай,
Це ще ізодва дні назад,
Він був собі відтінку світло жовтого,
А це як ніби сорому набрав,
Порозовів та по-під краєм своїм,
На диво, став багряним.
То що ще за такі діла,
Коли, коли, коли,
Так світ перемінився,
Вже напріч все, навколо тебе та мене,
Істніє по собі, геть, з інакшим почуванням.
Та того бач не в змозі ми змінити,
Хтось в світі помира'є,
А хтось, сьогодні лиш народжуєтся,
Когось вбивають на війні,
А декого батьки благословляють,
Та радять всього,
Що не є на світі кращого.
Хіба...? А що із того всього буде далі,
Мабуть лишень то саме,
Прокинувся, проміжок часу, спати,
Прокинувся, проміжок часу, спати,
Прокинувся, проміжок часу, спати,
До поки одного разу,
Розум не стане повністю ватним.
То є життя,
На тому, добрі люди,
Один до одного шануймося й кохаймося.