Сьгодні згадую твоі тремтячі руки,
І всі слова,що ще недавно говорив
Казав,що витерпіти сил нема розлуки,
Неначе ніж у серце хтось тобі встромив.
Просив пробачити за завдані образи.
Благав...Блищали сльози на очах.
Я у житті своім не бачила ні разу,
Як плачеш й молишся щоночі при свічах.
А зараз став таким чужим та гордим.
Мабуть забув,як на колінах ти стояв.
Забув, як важко,коли був самотнім.
І всі слова,мабуть забув,які казав...