Ходить бабця по базару,
Сало вибирає.
Біля кожного товару
Наче завмирає.
То понюха, то поцмока,
Шепче: «Не годиться!»
–З вами, бабо, лиш морока, –
Злиться продавщиця…
Он який шматочок гарний.
Та й ціна… півсотні…
Не втрачайте часу марно,
Будете голодні…
На це жінка відказала:
–Це добряче знаю,
Злидням стало не до сала…
Але ж нюх ще маю!