О Боже! Мамо! Як болить!
У серці дірку проїдає!
Не стерпло ниє і пече!
Бо знову сірники встромляє
І бавлячись єхидно,
Підпалює по одному
Всміхаючись огидно!
О Боже! Мамо! Як горить!
Пече до неба! Не вщухає!
За що серця биття мої,
Повільно страчує й картає!..
Як, мамо себе обдурить?
Коли закриються стигмати?
Чи довго буде так дражнить?
Здобути де терпець-канати?
Ні мамо! Мозок заміновано!
Коли ж бо він награється?…
Невже йому не соромно?!