Життя не марне!
Крапка!
Теософійських мук не варто
Складати в купу
Свої численні простирадла
То ж конче опору чинити
Що не простити
Собі
Тієї знакової крапки
Стягаєш, то бери
Не терпиш, то живи
Та ладен дух зміняти ти на папірець
Аби не конче
Не кінець
Іще за гра скрипаль…
Та мідяків і днів не жаль
Поринь у те є море
Воно прозоре і різнокольорове
Або як у вві сні
Таке що дихає тобою і пісні
Русаличі
Співає
Мов любить все тебе
Та знає
Що знає світ
Сповиє мов дитину
І порине
У вирій просторів
За морок
За фантазійні
Море й гори
Лечу!
Одна!
Так гарно!
Як ніколи!
Пірнаю в воду
Бо дельфін
Я
Як хороше
І тепле сонце світить
Бурхлива хвиля
Та мені все в нагоді стане
Либонь облиш мене отут
Тут все так стане як захочу я…
Граэ…
Грай скрипаль
Аж до хребту
Смичок продЕре по живому
Сміюся я тобі
Всміхаєшся напевно й ти
Але мені всерівно
То ж не я
То він тебе згрібає з тієї авансцени
Шедеврами своїми надихає!
Ні я не сміюся…
Я плачу та тужуся
За тобою…
Поплач і ти….