Лавандові вечори з присмаком патоки й меду,
Галактики ті , що були на двох,
Загубила в сузір*ях Андреда .
Холод сухий і колючий ,
На дні чашок зі Старбаксу.
Для нас чомусь такий рідно-болючий
Відлунює в серці трепетом.
Ранкові пейзажі на стінах,
Затерті , потрощені до дірок,
Змиті з очей століттями.
Тональність плаксива , гірка.
Дезпідставно ще сподіватися.
Жиляві руки з трояндами-літом,
Пустими кишенями
Джинсів кліше,
Вкривають тебе від світу.
Ввостаннє просиш
Ще....