Води єднання...
Скажи Іванко: Чи на світі! —
Любов тепліша за Дніпро?
Чи ті Серця, що вже убиті —
Здобули в нації тавро?
Скажи Іванко: Чи є воля?
В очах людей, що п'ють вино.
Чи тільки гірка має доля,
Навчити душі, коли дно;
Вже бачиш в серці, тай в народі,
Як гірко плачуть дітлахи,
А змій пихатий, що в нагоді —
Ламає в розумі дахи!..
Скажи Іванко: Як терпіти?
Таке знущання над живим.
Що має в світлі довго жити,
Та в вірі бути щей міцним!
Як той горіх що в землю паде,
Та лізе в гору до небес;
До світла божого припаде:
Бо тут Христос! - він з нами ріс.
На цій планеті, що від Бога!
В стражданні бачів він людей.
Бо то його була дорога,
До світла вічного ідей.
А що Дніпро? Любов! та Мудрість —
Дали від часу як зійшов...
В миті за волю — вільну радість!
Чи ти в собі, її, знайшов?
Чи очі бачуть, що на сході,
Завжди є Сонце у житті!
Чи вуха чують у свободі,
Де ходять стежками святі?
І як Любов лунає в небі!
І як вона Дніпром тече!
Бо тільки серце знає в собі —
Яке насправді є плече...
І хто, як Сонце сяє в небі!
І хто з мечем до хати йде...
І хто ламає в душах греблі,
Того Дніпро — завжди знайде...
Та змусить в небо зазернути
І сльози випити усі!
Бо едність треба — повернути!
З'єднавши Серце у красі...
© Copyright: Yura Eolas-Shanti.
2017