Шлях Чумацький висіявся зорями,
Так його назвали чумаки,
Ідучи степами неозорими
В Крим по сіль та до Дунай-ріки.
Скільки бачив він тут лих і горя,
Як в аркані тут ясир вели,
Як козаки здобували волю,
Коли сміло за Хмельницьким йшли.
В дзеркалі у темнім неба вічного
Пролягає в далеч наша путь.
Ти, дитя, у пошуках одвічного
Розгадати тайну не забудь.