Засипав землю снігом листопад...
Його б переназвати снігопадом...
А в жовтій сукні ще вишневий сад,
А ще і не позиміло до ладу.
Природі б ще буяти і цвісти,
Їй би ще трохи встояти у златі,
Їй би не знати холоду й біди...
Та листопад одяг все в білі шати.
Невже, Господь, тут осені кінець?
Невже, Ісусе, вже тепла не буде?
Душа до сонця лине навпростець,
А тіло мерзне в місті поміж люду.
Недовга осінь... Не як ті літа...
Та все ж віддам за неї Богу славу.
Лиш попрошу, щоб в осіні життя
В моїй душі зима не панувала.