Звідки ці пусті надії?
Звідки ці дівочі мрії?
Звідки ці всі забобони
Про прості життя закони?
Звідки стільки того жалю,
Від якого все палає?
Звідки всі ці запитання
Про часи і про кохання?
Звідки стільки смутку й болю
У моїй пресвітлій долі?
Звідки знати, що майбутнє
В нас щасливе й незабутнє?
Звідки? Звідки?
Нам не знати!
Тому краще й не питати...
Звідки це безглуздя в мене?
Звідки нема його в тебе?
Звідки ці дурні рядки,
Що присвячені тобі?