У лісі закувала
Зозуля сизокрила...
Не за собою звала
Своїх дітей-сиріт...
Їм, бідним – не злетіти!
Усіх, що наплодила,-
То – не для неї діти.
Чуже для неї – рід.
Але ж, вона - кувала
На щастя нам, на долю!
В тім «кукалі» проспали
Зелений світлофор!
Куди там, нам – радіти,
Де почорніло поле?
Де ми – зозуль тих діти.
Їх – безголосий хор...