Дзюркоче з ринви ,те гірке прощай!
Сповзає сніг ,як дід старий із груби,
Весна завзято розвіва печаль,
Вже не пече і так не тисне груди.
Верба неначе в перлах - зацвіла,
Така цнотливо- ніжна ,як панянка,
Гілля розкішне, сріблом облила,
Весни провісниця , красива Подолянка!
Крокує впевнено , цей Березень - пустун,
Немає дня нам без його сюрпризів,
То квіти розіслав , на скелях гір,
А то ріка ,знов опинилась в кризі.
Але невпинно так збігає час...
Вже Квітень мружит на осонні очі,
Весна мандрує ,підганяє нас.
Вже довші дні, та все коротші ночі!
5.03.17.
\